Субота, 25.11.2017, 08:36
Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Герої серед нас | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

»





» Наше опитування
Оцінка сайту
Всього відповідей: 217

» Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

НАШІ ГЕРОЇ

Сітяєв Юрій Миколайович народився 3 лютого 1977 року в м.Донецьк. Проживав у місті Кобеляки.
Строкову службу проходив у повітрянодесантних військах,. У 1996-1997 роках служив у гарячих точках Югославії. У березні 2014 року добровольцем пішов захищати Україну.
Механік-водій танку 93-ої механізованої бригади. Старший солдат.
Загинув 23 травня 2014 року від кулі снайпера під час нападу бойовиків на блокпост біля села Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області.
Указом Президента України «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 240 від 25.12.2015 "Про нагородження нагрудним знаком обласної ради "За вірність народу України" нагороджений нагрудним знаком "За вірність народу України" І ступеня.


Кіт Дмитро Дмитрович народився 24 квітня 1974 року в м.Кобеляки.

Закінчив Кобеляцьке ПТУ №43.
У 1992 – 1994 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України, старший сержант.
21 серпня 2014 року був мобілізований до української армії, перебував у військово-навчальному центрі в смт Десна Чернігівської області. У складі військової частини 0111 в якості водія був направлений у зону АТО.
Загинув 15 жовтня 2014 року поблизу селища Новоайдар Луганської області від осколкового поранення.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 240 від 25.12.2015 "Про нагородження нагрудним знаком обласної ради "За вірність народу України" нагороджений нагрудним знаком "За вірність народу України" І ступеня.

 


Бабенко Віктор Володимирович народився 20 червня 1981 року в м. Кобеляки в сім’ї  робітників. 
З 1988 по 1997 рік навчався в Кобеляцькій ЗОШ I-II № 3. 
З 1997 по 2000 рік навчався в Кобеляцькому професійному аграрному ліцеї. З травня 2000 по жовтень 2001 року проходив військову службу. Працював в ПАТ «Мрія». Одружений має двох дітей Артема 2006 р.н. і Максима 2004 р.н.
У серпні 2014 року був мобілізований на військову службу. До цього часу брав участь у зоні АТО на території Луганської області у званні старшого солдата в складі Збройних Сил України. 
За попередньою інформацією, Віктор Бабенко підірвався на ворожому фугасі поблизу селища Станиця Луганська. 

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 240 від 25.12.2015 "Про нагородження нагрудним знаком обласної ради "За вірність народу України" нагороджений нагрудним знаком "За вірність народу України" І ступеня.


Вільковський Володимир Вікторович народився 20 липня 1983 року в м. Кобеляки.
З 1989 року розпочав навчання в одній із загальноосвітніх шкіл міста Кобеляки. Згодом родина переїхала на постійне місце проживання в село Самарщина Бродщинської сільської ради Кобеляцького району.
Продовжив навчання у Павлівській ЗОШ І-ІІ ступеня, повну середню освіту здобув в Іванівській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Після закінчення навчання отримав спеціальність тракториста-машиніста у Кобеляцькому СПТУ-43.
У 2003 призваний до Збройних Сил України. По закінченню служби повернувся до рідного села, де працював трактористом у ПСП «Колос».
02 квітня 2014 року був мобілізований на військову службу у складі 93 механізованої бригади.
В останнє на зв'язок вийшов 28 серпня 2014 року, в цей день і відбувся усім відомий «Іловайський котел», коли під шалений обстріл градів потрапило чимало українських бійців, частина з яких була захоронена, як невідомі солдати у місті Запоріжжя.
Після проведеної ідентифікації тіл, було встановлено, що один із загиблих і є Володимир Вільковський.
2 квітня 2015 року рідні отримали звістку про загибель сина.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 240 від 25.12.2015 "Про нагородження нагрудним знаком обласної ради "За вірність народу України" нагороджений нагрудним знаком "За вірність народу України" І ступеня.


Салогуб Віталій Андрійович народився 24 липня 1982 року, житель міста Кобеляки. Був мобілізований у квітні 2014 року до військової частини А1302 в смт Черкаське Дніпропетровської області. Після проходження військової навчальної підготовки був переведений на службу в зону АТО, де служив стрільцем у складі військового батальйону, що дислокувався в с.Піски, поблизу Донецька.
Під час проходження військової служби Віталій почав тяжко хворіти, з листопада 2014 року постійно лікувався. Демобілізований в кінці березня 2015 року. 
Останнім часом перебував на стаціонарному лікуванні у Кобеляцькій центральній районній лікарні. Помер від тромбозу легеневої артерії. Без годувальника залишилися дружина і двоє малолітніх дітей.

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 240 від 25.12.2015 "Про нагородження нагрудним знаком обласної ради "За вірність народу України" нагороджений нагрудним знаком "За вірність народу України" І ступеня.

 

 


Чирцов Олександр Семенович, позивний «Піонер»

Загинув 15 квітня від осколкового поранення в серце під час чергового обстрілу селища Піски поблизу Донецька. Снаряд потрапив у подвір’я шпиталю у той час, коли боєць допомагав медикам.

Дата та місце народження: 24 травня 1977 р., м. Кобеляки, Полтавська область.

Посада: Санітарний інструктор.

Підрозділ: Окрема добровольча рота «Карпатська Січ».

Місце поховання: м. Кобеляки, Полтавська область.

У героя залишилася 4-річна донька.

На підставі рішення президії Полтавської обласної ради сьомого скликання від 4 березня 2016 року та відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної ради № 46 від 15 березня 2016 року Черцова Олександра Семеновича занесено до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно).


Мельник Валерій Ігоревич

Дата та місце нарождення: 1984 р., Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., м. Іловайськ, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Кухар.

Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас".

Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.

Місце поховання: с. Шевченки, Кобеляцький район, Полтавська область.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "За особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).


Кошлатий Григорій Григорович народився 08 серпня 1980 року в селі Василівка Кобеляцького району Полтавської області.
Після закінчення Василівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів отримав водійське посвідчення категорії А, В, С у Крюківській автошколі.

Строкову військову службу в Збройних Силах України проходив у військовій частині № А3838.

Останнім часом ніде не працював.

30 квітня 2015 року Кобеляцьким райвійськкоматом був мобілізований на військову службу у складі 36 окремої бригади морської піхоти, в/ч № 2808, звання старший сержант.

Загинув 25 лютого 2016 під містом Маріуполь від вогнепального поранення, яке не сумісне з життям.

Залишилась дружина та двоє доньок.

Похований у селі Василівка Кобеляцького району.


Месеча Сергій Олександрович народився 12 червня 1983 року в селі Жуки Кобеляцького району Полтавської області.

З 1989 по 2000 роки навчався у Білицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. По закінченню школи здобував спеціальність водія в Кобеляцькому професійно - технічному ліцеї.

Працював слюсарем на Кобеляцькому цукровому заводі та автослюсарем на станції технічного обслуговування в м. Полтава.

16 червня 2015 року був мобілізований до лав Збройних сил України у складі 53-бригади. Загинув 12 липня 2016 року в селещі міського типу Зайцеве Донецької області.

Без батька залишився 7 річний син.

На підставі рішення президії Полтавської обласної ради сьомого скликання від 19 грудня 2016 року та відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної ради № 295 від 23 грудня 2016 року Месеча Сергія Олександровича занесено до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно).

 


Дзерин Антон Миколайович, позивний «Пікассо».

Народився 26 листопада 1996 року в селі Свічкареве Кобеляцького району.

Здобув неповну середню освіту в Бутенківській ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Ю.П. Дольд-Михайлика. Після закінчення школи здобував професією тракториста-машиніста, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та водія у державному професійно-технічному закладі «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки.

15 жовтня 2015 року пішов добровольцем захищати Україну у складі батальйону «Айдар», згодом підписав контракт та продовжив службу навідником-оператором БМП 1-ї штурмової роти 24-ого окремого штурмового батальйону «Айдар».

Загинув 11 березня 2017 року в районі Мар‛їнки у результаті бойового зіткнення з ворожою диверсійно-розвідувальною групою.

Похований в с. Свічкареве Кобеляцького району.

Відповідно до указу Президента України № 60/2017 від 14 березня 2017 року Антон Дзерин нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та нагрудним знаком Полтавської обласної ради "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).


Федорін Юрій Петрович народився 4 січня 1979 року в м. Антрацит Луганської області.

Юрій був призваний на контрактну службу Новомосковсько-Магдалинівським ОРВК Дніпропетровської області 24.12.2014 року. Юрій Федорін був командиром розвідувального батальйону, камандиром машини розвідвзводу 1-го механізованого батальйону. Мав звання молодшого сержанта.

Героїчно загинув 28 червня в районі селища міського типу Фрунзе на Луганщині. Більше тижня його тіло знаходилось на стороні окупантів. Протягом цього часу українська сторона вела переговори про повернення тіла військового. Бойовики терористичної «ЛНР» передали тіло полеглого воїна лише 8 липня.

9 липня Юрія Петровича Федоріна за проханням дружини було поховано в місті Кобеляки.

Одружений. Мав трьох доньок. До початку проходження військової служби проживав з родиною у селищі Білики, Кобеляцького району.

» Форма входу

» Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

» Друзі сайту

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Державна фіскальна служба України

Полтавська обласна рада

Полтавська облдержадміністрація

Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні

Українська асоціація районних та обласних рад

Кобеляцька райдержадміністрація

Кобеляцька районна Асоціація фермерів та землевласників України

Відділ освіти райдержадміністрації

Управління соціального захисту населення

Центральна районна лікарня

Кабінет електронних сервісів

ПАМ"ЯТАЄМО ЗАГИБЛИХ
ГЕРОЇВ-ЗЕМЛЯКІВ


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Copyright MyCorp © 2017