Ювілей церкви

Віра – це споконвічна риса українців.

7 липня голова Кобеляцької районної ради Василь Мирошнеченко взяв участь у святкуванні 200 річчя церкви Іоанна-Предтечі в с. Марківка.

Участь у заходах також взяли голова районної державної адміністрації Іван Терновий, керівник апарату райдержадміністрації Павло Мудрак, Марківський сільський голова Надія Чепурко.

Із семи доріг, що ведуть до села, прихожани поспішали до церкви Різдва Іоанна Предтечі, подія важлива і досить вагома у житті вірян: 200 років від освячення

престолу церкви. Цього дня святкову Божественну літургію відправив Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Отже селу Марківка більше ніж 200 років! Яким воно було? З чиїм іменем пов’язана його історія!?

В Полтавському державному історичному архіві – де витає дух століть, знаходимо свідчення про культову споруду, про село та його жителів. Це Клірові книги – збірники необхідних відомостей про всі церковні приходи Полтавської єпархії на території Полтавської губернії датовані 1895, 1902, 1912 роками.

Затамувавши подих читаємо: «Села Марковки Рождество- Иоанно- Предтеченская церковь, каменная, с такою же отдельною колокольнею, холодная, построена в 1814 году старанием Коллежского Советника Василия Иоаннова Маркова».

При церкві була бібліотека, дві церковно- приходські школи, квартири і будинки для притчу- тобто церковнослужителів. За церквою було 33 десятини землі ружної. Службу вели два священники та два псаломщики. Також була торгова лавка.

Жителів у селі було – 2156 чол., з них: 93 козаки, 70 міщан, 1993 – селяни. Народилось – 126. Померло- 56. Шлюбів- 27. Зараз у селі нараховується – 399 чоловік, народилось- 4, померло- 8, утворено шлюбів – 1.

У Кліровій книзі 1912 року є свідчення, що церковну споруду обнесено тесом, тобто деревом. Саме в такому деревянному облачінні стоїть вона і на сьогодні, на узвишші, здіймаючись у височінь небес. У гарну сонячну погоду її купол відбивається у водах великого Марківського водосховища.

І радісно, і сумно.

Радісно від того, що ця культова споруда вижила пройшовни всі лихоліття нашої історії: революцію 1917, громадянську та Велику Вітчизняну війни, атеїстичні нападки та переслідування. Стверджують, що вона є на карті паломницької дороги від Полтави до Козельщини. Вона намолена сторіччями, несе великий потік благодаті.

Сумно від того, що переживає певний період забуття. Церква Різдва Іоанна Предтечі потребує і відновлення і оновлення. А це залежить від нас. Віримо, що на спільну велику молитву – літургію за Україну, за нас – збере вона своїх вірян: розгублених і тих, що заблукали в непростому нашому сьогоденні.

Віримо, що збагатіє наша Марківка і дворами і кількістю жителів своїх.

Віримо, бо віра – це споконвічна риса українців! Дай Боже!