Не дамо згасити свічу пам'яті

 Не дамо згасити свічу пам'яті  

22 листопада Україна вшанує пам'ять жертв голодоморів у зв'язку з 81-ми роковинами Голодомору 1932-33 років.

Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, був присвячений віче-реквієм «Скорботна данина пам'яті», який відбувся сьогодні в Кобеляцькій центральній районній бібліотеці.

У ньому взяли участь заступник голови районної ради Ганна Кондратьєва, перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Мудрак, Кобеляцький міський голова Олександр Ісип, учні професійного аграрного ліцею.

На початку заходу на вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 – 1933 роках було оголошено хвилину скорботи.

Потому, Павло Мудрак, перший заступник голови районної державної адміністрації, який першим взяв слово, зазначив: «Дуже добре, що Україна увічнює пам'ять про загиблих. Можна стверджувати, що Голодомор був геноцидом українського народу. За своїм вражаючим масштабом його можна порівняти тільки з втратами нашого народу під час Другої світової війни. Наш обов’язок – пам’ятати про трагічні сторінки історії, які примушують стискатися людські серця. Я вірю в щасливе майбутнє України».

Заступник голови районної ради Ганна Кондратьєва, зауважила: «Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як Голодомор 1932 – 1933 років, історія не знає. Прикро визнавати, що лише в 2006 році Голодомор було визнано геноцидом українського народу, тоді як незалежність Україна здобула в 1991 році. Нинішнім і майбутнім поколінням належить винести з минулого всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися ніколи».

Це в своєму виступі підкреслив Кобеляцький міський голова Олександр Ісип, зробивши екскурс в історію. На його думку, обов’язок українців пам’ятати свою історію, зокрема, про Голодомор 1932 – 1933 років, який призвів до небаченої кількості безневинних  жертв. Закликав бути єдиними, особливо в той час, коли Україна переживає тяжкі часи.

На заході було згадано уродженця Перегонівки Кобеляцького району Валентина Голяника, який роками записував з пам'яті очевидців голодомору їхні свідчення. За поширення до нащадків правди про ті події, у 2007 році був нагороджений Президентом України орденом «За заслуги III ступення». Він є членом асоціації дослідників голодомору України, автором книги «Трагічні сторінки моєї Вітчизни».

Трагічні  події  1932 – 1933 років вписали чорну й ганебну «славу» тоталітарної держави в життя  українського народу навічно. Пам`ять про ті часи вкарбувалась у свідомість українців назавжди, вона болем проймає серця людей, є насправді невмирущою і передаватиметься з покоління в покоління.