Меморіальна дошка Н.Уваровій-Латинській

 Її танці продовжують жити.

11 жовтня на фасаді Кобеляцького районного будинку культури і дозвілля відкрито меморіальну дошку пам’яті Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина Кобеляцького району, міста Кобеляки, кавалера ордена Миколи Чудотворця, чудової людини та талановитого хореографа Ніни Уварової-Латинської.

Відкрити меморіальну дошку прийшли голова районної державної адміністрації, депутат районної ради Анатолій Таранушич, голова районної ради Юрій Тагадюк, донька Ніни Миколаївни зі своєю родиною, колишні учасники народного танцювального колективу “Барвінок”, жителі міста, представники обласних та районних засобів масової інформації.

Керівники району у своїх виступах наголосили, що Ніну Миколаївну свого часу називали берегинею полтавського танцю. Натхненною копіткою працею вона здобула визнання свого таланту не лише на Полтавщині, а й далеко за її межами. Створені нею танці знають у багатьох країнах Європи. І вони безмежно пишаються тим, що більше двадцяти років свого життя Ніна Уварова-Латинська віддала нашому невеликому, але багатому на талановитих людей місту.

Донька Ніни Миколаївни подякувала керівництву району та всім небайдужим, а в першу чергу, колишнім учасникам танцювального колективу “Барвінок” за те, що вони пам’ятають свого наставника та відроджують красу й славу українського народного танцю нашого краю, які зберігала і відновлювала Ніна Уварова-Латинська.

Створені нею танці, спочатку виконував кобеляцький танцювальний колектив “Барвінок”, в якому вони вперше ставилися, а потім танцювальна група українського народного хору “Калина” Полтавського державного педагогічного інституту (зараз університету) імені В.Г.Короленка. Хореографічні постановки Ніна Уварова-Латирська возила до Німеччини, Голландії, Швейцарії, Канади та інших країн.

“Кружало”, “Рогоза”, “Василечки”, “Чорбівські підківки” (всього тридцять танців) уже понад п’ятдесят років прикрашають репертуар Національних колективів імені Павла Вірського та імені Григорія Вірьовки. За весь цей час жодний урядовий концерт, що відбувався в Національному палаці “Україна”, не обійшовся без її танців. Вони наскільки красиві, яскраві і колоритні, настільки українські за своєю суттю і за своїм змістом, що уявити щось більш національне неможливо.

Двадцять сім років Ніна Уварова-Латинська зі своєю родиною прожила і  працювала в місті Кобеляки, організувала хореографічний колектив “Барвінок”, якому судилося стати одним із найяскравіших і найсамобутніших народних колективів України. Саме в цьому колективі відбулося її професійне становлення. У щоденній напруженій праці вона впевнено набувала досвіду хореографа-керівника, формувала свій власний почерк балетмейстера-постановника і разом зі своїми вихованцями здобувала славу і визнанання серед інших колективів.

Ніна Миколаївна всі вихідні дні і всі відпустки проводила мандруючи селами та крихітними хуторцями, розпитуючи дідусів і бабусь, як вони танцювали та що співали за своєї юності. Так і з’являлися нові рухи, які до цього часу не стрічалися в жодному танці, а ще – нові пісні, які ставали своєрідним обрамленням її танцювальних сюжетів.

Її танці продовжують радувати своєю красою, своєю самобутністю і своєю вишуканістю. Саме тому, обласний огляд народної творчості “Квітуй, прекрасна батьківська земля!” розпочався із вокально-хореографічної композиції “Рогоза”, яку виконали ветерани та аматори народного танцю “Барвінок”. Глядачі у залі проводжали учасників колективу шаленими оплесками, адже найстаршому виконавцю танцю виповнилося 74, а середній вік – 57 років.

Такими талановитими людьми, як Ніна Уварова-Латинська, Микола Касьян, Олесь Гончар, Павло Загребельний та інші, які є уродженцями Кобеляччини, ми повинні пишатися.