Допомога військовим

Бронежилети від фермерів кобеляччини

Бойові дії на Сході України, заклик матеріально підтримати тих, хто служить у Збройних Силах України — це своєрідна перевірка нас, українців, на те, наскільки ми небайдужі, готові прийти на допомогу, прихистити тих, хто тікає з дітьми з рідної оселі, бо «старший брат» посягнув на нашу землю, веде неоголошену війну.

Ми, українці, з честю склали тест на добро, милосердя, співчуття: пересилали армії кошти за допомогою SMS­ок, перераховували одноденний заробіток, збирали продукти. Більш вагомою була фінансова підтримка аграріїв, підприємців. Але ті гроші осідали на рахунках, а ситуація в армії не змінювалась.

Реальну картину кобелячани дізнались тоді, коли в район приїхали військовослужбовці, аби провести в останню путь свого бойового побратима Юрія Сітяєва. Питання допомоги українській армії винесли на розгляд наради керівників сільськогосподарських і фермерських підприємств.

—    На нараді було прийнято рішення зібрати кошти з розрахунку 30 гривень з гектара орендованої землі й закупити бронежилети, якими 100­відсотково забезпечити мобілізованих з нашого району, а решту передати тим, хто служить у гарячих точках, — розповів голова районної асоціації фермерів і приватних землекористувачів Сергій Таран. — Фермери рішення виконали, а рада сільгосптоваровиробників прийняла рішення збирати з сільськогосподарських підприємств… по 13 гривень з гектара. До нашої асоціації, окрім фермерів і приватних землекористувачів, приєднались ТОВ «Белгранкорм­Полтавщина», ТОВ «Громада­Агро», ПСП «Церера». Зібрали трохи більше 400 тисяч гривень, що дозволило нам закупити 190 бронежилетів.

Та не тільки військовослужбовці несуть службу по захисту України. Почергово у відрядження на Схід України відправляються співробітники окремої роти ДПС, готуються змінити колег з інших районів правоохоронці райвідділу УМВС України в Полтавській області.

Дату їх відрядження кілька разів змінювали і це добре, бо врешті вдалось вирішити проблему із забезпечення співробітників міліції бронежилетами. Саме правоохоронці були першими, кому представники районної асоціації фермерів передали індивідуальні засоби захисту. До речі, бронежилети відрізняються від інших, оскільки мають напис «Від фермерів Кобеляччини».

В.о. начальника райвідділу міліції Віталій Ємець від імені особового складу подякував фермерам, усім небайдужим людям, які подбали про головне — надійний захист життя і здоров’я тих, кого службовий і громадянський обов’язок кличе захищати рідну землю.

Після того, як було зібрано кошти, на порядок денний постало питання: де купити бронежилети?

— Два дні я разом з колегами Валерієм Дригою, Володимиром Струком, Олександром Ткаченком, Володимиром Білоуськом їздили Києвом у пошуках фірми, яка продає засоби захисту для військовослужбовців. Щоб не придбати неякісний товар, звернулись до компетентної в цих питаннях людини — командира батальйону з Дніпропетровщини Миколи Нагорного, — розповів Сергій Таран.

Пропозиції, які отримували фермери, були сумнівні: бронежилети виносили з під’їздів будинків і відразу ставили умову: розрахунок готівкою. Врешті замовлення вдалось зробити, виконати його обіцяли впродовж двох тижнів. Але… виникли нові обставини: Міністерство оборони за рахунок державних коштів розмістило на НВП «Темп­3000» державне замовлення на 28 тисяч бронежилетів. Виконували його в першу чергу, а тут ще виявилось, що на Львівщині виготовляли бронежилети, які видавали за високий рівень захисту, а вставляли звичайні залізні пластини, «маркували» ж їх заводом­виготовлювачем «Темп­3000». Відповідно розпочались перевірки, а у фермерів з’явились нові тривоги: як же допомогти тим, хто захищає Україну, адже на Сході щодня гинуть військовослужбовці?

—    Звертались за допомогою до кількох депутатів Верховної Ради України, надсилали документи. Нам не відмовляли, але й підтримки у вирішенні питання не відчували, — продовжуємо обговорювати проблему дорогою на Дніпропетровщину, після того, як фермери Сергій Таран і Валерій Дрига привезли з Києва 100 бронежилетів. З дня замовлення минув місяць.

Частину їх волонтери вже наступного дня повезли на Схід, а інші фермери разом зі своїм колегою Володимиром Білоуськом, не дивлячись, що в аграріїв зараз гаряча жнивна пора, вирішили особисто передати нашим землякам. А перед тим пересвідчитись, наскільки бронежилети якісні й надійні. З дозволу командування заїжджаємо на стрільбища. Бійці Дніпропетровського батальйону територіальної оборони, які саме проходили вогневу підготовку, виявляють неабиякий інтерес до пластин, які ми прохаємо протестувати. Офіцер пояснив: «Не один десяток бронежилетів перевірили на те, яку кулю витримують. На жаль, результати не виправдовують надій. За винятком пластин, виготовлених на заводі «Темп­3000».

І коли стрілок встановив нашу пластину на вогневу позицію, не лише в мене прискорилось серцебиття. Перший постріл зі снайперської гвинтівки калібру 7,62 залишив незначний слід. Вирішили зробити другий постріл. Результат не змінився — ледь незначна вм’ятина. Бронебійна куля проходить на виліт. Військовослужбовці роблять висновок, що бронежилети відповідають заявленим тактико­технічним характеристикам і є надійним захистом в умовах бойових дій.

Зі спокійним серцем вирушаємо на зустріч із земляками. Перша зупинка біля польового табору, де проходять військові навчання резервісти. До нас виходить Сергій Шкарпета, на його обличчі з’являється посмішка. Виявилось, що він впізнав Сергія Тарана й Валерія Дригу, бо ж теж хлібороб — працював механізатором у СТОВ «Бережнівське».

У іншій військовій частині фермерів привітно зустрічає Андрій Шарівський: знову ж таки знає по роботі на комбінаті хлібопродуктів. Усі дякують за бронежилети, а інші військовослужбовці, які стали свідками передачі засобів захисту від фермерів Кобеляччини, не приховували заздрощів: «Оце так Кобеляки… А Чутово про нас забуло…». «У Шишаках обіцяли надати нам допомогу. Але поки що її не було…».

Про різну допомогу розповіло й командування частини. Але такої, як зробили фермери Кобеляччини, не було. Інформація, яку говорять високопосадовці Міністерства оборони з екранів телебачення про 90­відсоткове забезпечення бронежилетами та іншими видами захисту, взагалі не знаходить підтвердження. Бронежилети мають лише ті, для кого їх придбали рідні, колеги або зібрали кошти громади.

Коли зайшла мова про харчування, то теж зробили для себе неприємне «відкриття». Виявляється, в ті часи, коли Міністром оборони України був Анатолій Гриценко, ліквідували підсобні господарства, які були при військових частинах і… закрили їдальні.

Про технічне забезпечення армії теж особливо не турбувались. Тож частина мобілізованих відразу зайнялась ремонтом техніки, яка десятки років не експлуатувалась, зняли навіть ту, що стояла як пам’ятники на постаментах: «Спонсори допомогли запчастинами, губернатор Дніпропетровщини виділив пальне», — говорили майже при кожній зустрічі. А їх того дня було дуже багато — і в зенітно­ракетному полку, і в повітряно­десантній дивізії, і в механізованій дивізії.

З форменним одягом теж проблема. «Якщо новопризваних забезпечували одягом, то офіцерський склад одягався власним коштом», — розповідали нам.

Про який престиж армійської служби може йти мова, коли все робилось для того, щоб армії не було?!

Та й зараз у військових часом немає пояснень тому, що відбувається. Ті, хто перебував у зоні проведення АТО, розповідали, що коли до повного звільнення населеного пункту залишались сотні метрів, поступив наказ про… припинення операції.

На умови ніхто не скаржився. Дякували волонтерам, які постійно привозять продукти харчування, засоби особистої гігієни, ліки… Військовослужбовців непокоїть невизначеність:

—    Нас мобілізували спочатку на 10 днів, потім на 45 днів, потім сказали, що ще може бути 45 днів. Ситуація невідома, а нам хотілося б конкретики. Нас вдома чекають. До того ж гаряча пора потребує чоловічих рук.

Тому практично всі, в кого цікавились побажаннями, говорили про одне: щоб швидше закінчились бойові дії і всі повернулись додому.

На сьогодні ж армія відчуває нестачу мобілізованого складу. Постійно відбувається ротація військових і техніки, яку необхідно ремонтувати. Що, часом, буває проблемно.., — поділились з нами наболілим.

А ми продовжували зустрічатись із земляками, передавати їм бронежилети із побажанням: «Нехай вони ніколи не стануть у нагоді». А історія, яка трапилась з одним із мобілізованих з нашого району, просто шокувала.

Виявляється, 14 червня, коли постріл з ракети влучив у літак ІЛ­76 і загинули 40 військовослужбовців і 9 членів екіпажу, в небо повинен був піднятися ще один літак, на борту якого був і наш земляк. Але за кілька хвилин до польоту надійшов інший наказ: виліт відміняється.

Побували ми й на полігоні, де військовослужбовці були в повній бойовій готовності: за кілька хвилин вони мали виїжджати в зону АТО. Коли їм передали 10 бронежилетів, підійшов військовий з проханням дати і йому: «Я служу водієм, взагалі не маю засобів захисту…». На щастя, в машині залишався ще один бронежилет. А я вкотре згадала інформацію про те, що військові «забезпечені» всім необхідним…

На адресу фермерів звучали слова щирої вдячності. У військових містечках грались діти, буяли квіти. На полях збирали хліб. Але настрою це нам не додавало. Зовсім поряд терористи вели війну, місцевий люд залишав свої домівки, а військовослужбовці, з якими ми зустрічались, уже, можливо, передислоковані в гарячі точки. Нехай береже їх Бог.

*   *   *

Тижнем раніше у військовослужбовців з аналогічною місією побували представники ТОВ «АФ «Аршиця»: передали 20 бронежилетів на суму 77 тисяч гривень.

—    Коли аграрії району вирішили підтримати Збройні Сили України, ми не могли залишитись осторонь, — розповіла заступник генерального директора Кернел­групи Світлана Воронова. — А оскільки наш благодійний фонд самостійно вирішує прохання, ми замовили бронежилети у НВП «Темп­3000» (м. Київ). Після того, як їх пошили, наші співробітники забрали їх, поїхали на стрільбище, перевірили надійність і аж тоді передали військовослужбовцям. Серед наших працівників теж є мобілізовані, які замість того, щоб засівати й обробляти ниву, взяли до рук зброю, аби захистити Україну від російських окупантів. Але в першу чергу повинні бути захищені військовослужбовці, тому питання про закупівлю бронежилетів було прийнято без обговорення.

Джерело: районна газета  "Колос"

 

ФЕРМЕРСЬКІ ГОСПОДАРСТВА, ПІДПРИЄМЦІ ТА ПІДПРИЄМСТВА, ЯКІ ЗДАЛИ КОШТИ НА ПРИДБАННЯ БРОНЕЖИЛЕТІВ ДЛЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ

СФГ «Кристал» (Зубенко І.І.)          19304

СФГ «Ліс» (Лещенко І.В.)               34423

СФГ «Шанс» (Струк В.М.)               48498

ФГ «Лаверна» (Норка З.А.)             11538

ФГ «Бережнівське­Агро» (Байбара І.А.) 4911

ФГ «ДАР­Ю» (Ющенко В.Г.)             1560

ФГ «Віват­2011» (Малюк В.М.)          39000

СФГ «Відродження» (Дрига В.В.)     21324

СФГ «Анкор» (Таран С.І.)                 17061

СФГ «Лугове» (Стогній Л.І.)              1500

СФГ «Пісочне» (Стогній Ю.Ф.)          5670

ФГ «Новатор­Агро» (Рябека В.А.)      786

ФГ «Дрижиногреблянське» (Дрига В.В.)  521,4

СФГ «Зеніт» (Сердюк М.Г.)                 600

СФГ «Емануїл» (Берсан В.М.)           12000

СФГ «Надія» (Рева М.О.)                   750

СФГ «Родничок» (Грінь В.В.)             1560

СФГ «Бродщинське» (Довгий М.А.)    2040

СФГ «Росинка» (Кобель Л.І.)             1233

ФГ «Громада» (Жук М.М.)                 30000

ФГ «Юлія» (Білоусько О.А.)               2762,1

СФГ «Володимир» (Білоусько В.О.)    2874,6

ФГ «Кобеляцький отаман» (Жук М.Г.)    1994,1

СФГ «Ніка» (Жук Л.П.)                       1050,3

ФГ «Гектор» (Жук О.О.)                       2339,4

ФГ «Червоні Квіти» (Слоква П.І.)          4958,7

СФГ «Григорівське» (Нескоромний О.П.) 1500

СФГ «Дніпровське» (Нескоромний А.Г.)  1500

СФГ «Даценко» (Даценко В.П.)            4290

СФГ «Віталій» (Трус Л.Л.)                   2311,5

СФГ «Техно­Агро» (Довжий Г.М.)          2000

ФГ «Світанок» (Півень М.П.)               540

СФГ «Урожай» (Стрюк І.Я.)                 26127

СФГ «Віман» (Маник В.Г.)                    990

СФГ «Лунки» (Скрильник П.Г.)           1243,2

ФОП Ющенко В.Г.                             4710

ФОП Малюк В.М.                             4590

ФОП Бондаренко І.В.                        5000

ТОВ «Громада­Агро» (Жук С.М.)         40000

ТОВ «Белгранкорм­Полтавщина»       40000

ПСП «Церера» (Антонов М.В.)          10000

ПП Єгоренко А.В.                             3000

Всього                                          418060,3