9 Травня

День Перемоги

Святкові дійства, присвячені Дню Перемоги, пройшли по усіх містах України, наше місто не стало винятком, так 9 травня  біля Алеї Слави відбувся урочистий мітинг з нагоди відзначення в районі 68-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.

Урочистою ходою центральною вулицею міста пройшла колона, яку очолили голова районної ради Юрій Тагадюк, голова районної державної адміністрації Анатолій Таранушич, міський голова Олександр Ісип, депутат Полтавської обласної ради Петро Маник, ветерани Великої вітчизняної війни.

«Жоден ветеран Великої Вітчизняної війни не повинен залишитися без уваги і систематичної турботи. Підвищення рівня життя ветеранів – постійний пріоритет державної влади і державної політики. Велика Вітчизняна війна скінчилася, але, на жаль, ми віддали ще не всі почесті тим, хто загинув. Ми  докладатиме усіх зусиль для того, щоб всі пам’ятники і могили солдат були у належному стані. Це – наш обов’язок перед тими, хто загинув» зазначив у своєму виступі голова районної ради Юрій Тагадюк.

Далі урочистості продовжилися на міському кладовищі, де традиційно була зачитана «Книга пам’яті», покладанням квітів та гірлянд по пам’ятників, ветеранів частували польовою кашею та «бойовими 100 грамами».

З кожним роком учасників бойових дій стає все менше, але ми не повинні забувати, що 9 травня 1945 року – День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті.

Для українців, як і для всіх інших народів, об’єднаних тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. Це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів слов’ян та інші народи, віднесені нацистами до так званої “нижчої” раси.

Пам’ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов’язує нас перейнятися усвідомленням того, що, якби не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі й не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом “Барбаросса” 80 % населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20 % мали стати виконувати рабську працю.

Ми завжди повинні пам’ятати ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей. Будемо ж гідні ратного і трудового подвигу наших батьків. Зробимо все від нас залежне, щоб розквітав, ставав красивішим і заможнішим рідний край. Нехай земля радує щедрим колосом, а чисте, мирне небо – сонячними погожими днинами, рясним, своєчасним дощем.